ТЕХНІЧНА ДОПОМОГА

1) В'язкість моторної оливи:

         Характеристика визначає здатність рідкого матеріалу чинити опір течії за рахунок внутрішнього тертя. Значення розраховують при різних умовах, тому розрізняють два її типу:

 - кінематична в'язкість показує здатність матеріалу чинити опір течії під дією сили тяжіння. Вимірюється в Стокс (Ст) або в квадратних міліметрах в секунду (мм2 / с). Найчастіше характеристику визначають для температур 40 і 100 ° С;

- динамічна в'язкість визначає ставлення сили до швидкості зсуву. Характеристика показує здатність моторної оливи до течії при різних температурах, вимірюється в сантіпуаз (Сп) або в (Н · с / см2).

2) Індекс в'язкості:

         В'язкість мастильних матеріалів змінюється обернено пропорційно температурі. При нагріванні, оливи показник- знижується, а при охолодженні - збільшується. У продуктах різних марок зміна характеристики відбувається з різною швидкістю. Для вимірювання динаміки існує спеціальне поняття - індекс в'язкості. Чим вище його значення, тим менше в'язкі властивості матеріалу залежать від температури. Продукти з великим індексом забезпечують надійний захист двигуна в різних кліматичних умовах. Оливи з низьким значенням показника експлуатуються у вузькому діапазоні температур, так як при нагріванні матеріали втрачають здатність, що змазує, а при охолодженні швидко густіють.

3) Температура застигання:

         Показник визначають в момент збільшення в'язкості оливи аж до втрати плинності. У лабораторних умовах температурою застигання вважають нижню межу, при якому рідина в пробірці під нахилом 45 градусів не стікає протягом 1 хвилини і залишається нерухомою. Низькотемпературні характеристики оливи безпосередньо залежать від складу, від якості компонентів. У продуктах переробки нафти в'язкість зростає при кристалізації парафінів нормальної будови. Тому основа проходить ретельне очищення або хімічну модифікацію для розгалуження структури компонентів і зниження температури застигання. Синтетичні оливи мають більш однорідний і прогнозований склад, що знижує поріг кристалізації і забезпечує матеріалу стабільні властивості на морозі.

4) Температура спалаху:

         Величина цієї характеристики залежить від виду та кількості легколетких фракцій у складі оливи. Температура спалаху побічно вказує на втрати оливи на чад, випаровування через вентиляційну систему картера. Параметр також дозволяє оцінити ризик мимовільного займання або вибуху матеріалу при екстремальному нагріванні.

5) Лужне число (Total Base Number, TBN):

         Загальна лужність моторної оливи залежить від характеристик диспергирующих і миючих присадок, від антиокисних властивостей матеріалу. Параметр вказує на стійкість продукту до окислення при високих температурах і тиску в присутності хімічно активних середовищ. Від лужного числа також залежить швидкість утворення відкладень, величина міжсервісний інтервалу. Характеристика визначається в (мг КОН / г). Значення лужного числа варіруються в широкому діапазоні. Вибір залежить від типу палива, а точніше, від вмісту сірки, яка є головним окислюючими агентом. Наприклад, в двигунах, що працюють на мазуті, потрібна висока ступінь захисту, тому вибирають масло з показником лужності до 40 мг КОН / г. Мотори легкових авто працюють з матеріалами 7-15 мг КОН / г.

6) Зольність:

         Сульфатна зола утворюється при згорянні мастильного матеріалу. Базові оливи очищаються і є практично беззольного, але присадки вносять до складу небажані домішки, такі як магній, кальцій, фосфор, цинк та інші. У процесі згоряння речовин на поверхні деталей двигуна утворюються відкладення, які сприяють передчасному займання паливної суміші, тобто підвищують детонацію. Зола також забруднює каталітичні нейтралізатори вихлопних газів, сажові фільтри. Відповідно, чим нижче показник, тим менше відкладень на деталях.

1) Стандарти SAE J300:

         Класифікація в'язкісно-температурних властивостей змащувальних матеріалів SAE J300 розроблена американським суспільством автомобільних інженерів Society of Automotive Engineers. Система ділить оливина два типи: літні і зимові (маркування W - winter). Для матеріалів, призначених для експлуатації при низьких температурах, додатково регламентують межа прокачуваності (тест MRV - Mini Rotary Viscometer) і проворачиваємості (CCS - Cold Cranking Simulator) клонували. Для літніх сортів визначають міцність на зрушення при екстремальному нагріванні (тест HTHS - High Temperature High Shear Rate). Клас в'язкості по SAE J300 вказує на діапазон температур експлуатації конкретної марки моторної оливи. Позначення всесезонних сортів поєднує два показника: зимовий і літній. Наприклад, 5W-40.

2) Стандарти API:

         Класифікація розроблена фахівцями American Petroleum Institute (API) спільно з American Society for Testing and Materials (ASTM) і Society of Automobile Engineers (SAE). Система спирається на експлуатаційні характеристики моторних олив і встановлює стандарти для бензинових, дизельних, двотактних моторів і трансмісій. За API мастильні матеріали діляться на три категорії:

        S - Service (spark ignition). Категорія включає оливи для бензинових двигунів легкових автомобілів;

        C - Commercial (compression ignition). У неї включена продукція для дизельних двигунів;

        EC - Energy Conserving. Категорія описує енергозберігаючі оливи.

         Класифікація матеріалів всередині категорій починається з букви А (SA, SB, SC ...) і далі в алфавітному порядку. Кожна наступна марка може використовуватися в двигунах, для яких рекомендовані попередні. Категорії з SA до SG є застарілими. Знак SH маркують тільки як доповнення до C. Починаючи з SJ всі категорії діючі, а SN вважається вищою на сьогоднішній день. Марки олив з API CA до API CG-4 визнані застарілими. Решта категорії діючі, найвища є API CK-4.

3) Стандарти ILSAC:

         Класифікація міжнародного комітету по стандартизації та апробації моторних олив ILSAC (INTERNATIONAL LUBRICANTS STANDARDISATION AND APPROVAL COMMITTEE) - це результат спільної праці американської асоціації American Automobile Manufacturers Association (AAMA) і японських фахівців Japan Automobile Manufacturers Association (JAMA). Стандарт встановлює вимоги до мастильних матеріалів для бензинових двигунів легкових автомобілів. Знак ILSAC отримують оливи з високими показниками економії палива, енергозбереження, фільтрованості в умовах низьких температур. Для продуктів характерна низька випаровуваність, стійкість до вспениванию і зрушенню, мінімальний вміст фосфору. Категорії моторних олив по ILSAC.

4) Стандарти АСЕА:

         (Асоціація європейських виробників автомобілів) визначає специфікації, засновані на випробуваннях, проведених на двигунах європейських виробників автомобілів. Класифікація олив ACEA прийнята в 1991р. Асоціацією Європейських Виробників Автомобілів, замість, що існувала раніше класифікації CCMC. Класифікація ACEA сформулювала єдині вимоги до моторних олив з боку провідних європейських автомобільних фірм (BMW, VolksWagen, Daimler-Crysler, MAN, Porshe, Volvo, Renault, SAAB-Scania, Rolls-Royce, Fiat, RVI, Ford-Europe, Rover, Iveco , DAF, GM-Europe). Її вимоги за окремими тестами значно перевищують вимоги API. Перевагу слід віддавати маркам олив, які пройшли випробування в АСЕА і отримав відповідний клас якості за цією специфікацією. Вимоги європейських стандартів до якості моторних олив є більш строгими, ніж американських. Тому класифікація по АСЕА несе велику інформацію і якомога точніше визначити оливу, відповідне двигуну автомобіля.

Олива для бензинових двигунів - A1, A2, A3.

Олива для дизельних двигунів до 2,5 л - B1, B2, B3, B4.

Олива для бензинових і дизельних двигунів, оснащених нейтралізаторами відпрацьованих газів - С1, С2, С3.

Олива для дизельних двигунів понад 2,5 л (для потужних дизелів вантажних автомобілів з важкими умовами експлуатації) - E1, E2, E3, E4, E5.

У кожному класі існує кілька категорій по робочим характеристикам; ці категорії позначаються арабськими цифрами (1, 2, 3, і т. д.):

1 - енергозберігаючі оливи (оливи ​​класів А1, В1; ця специфікація узаконює символ FUEL Еconomy (економія пального) для мастильних матеріалів. Економія пального повинна бути, як мінімум, 2,5% по відношенню до мінеральної оливи в'язкістю 15W40);

2 - оливи широкого вжитку;

3 - оливи підвищеної якості з продовженим терміном заміни;

4 - оливи для двигунів з прямим уприскуванням;

5 - новітня категорія для масел з високими експлуатаційними властивостями, з сверхудліненним інтервалом заміни, що допускають застосування олив з низькою високотемпературною в'язкістю в умовах високих швидкостей зсуву (2,9 - 3,5 мПа), завдяки чому досягається досить високий ступінь економії палива (ці оливи можуть не підходити для деяких двигунів).

Чим вище цифра, тим вище вимоги до олив (виключення для класів А1 і В1).

Підвищення якості моторних олив груп від А до Е (умовне позначення) досягається, в основному, підвищенням концентрації присадок і, в деяких випадках, зміною якості базової оливи.

- висока окислювальна стабільність - запас якості продукту навіть в умовах збільшеного інтервалу заміни;

- стійкість до високих температур - менше відкладень і забруднень всередині двигуна;

- стабільність в'язкості - олива не загусає і не розріджується, що забезпечує сталість захисту двигуна і економію палива;

- чудові низькотемпературні властивості - впевнений запуск при низьких температурах;

Виділяють 5 основних функцій моторної оливи:

       -зменшувати тертя і знос;

      - охолоджувати деталі;

      - забезпечувати гарне ущільнення циліндро-поршневої групи;

      - підтримувати чистоту всередині двигуна (диспергуючі і миючі властивості);

      - запобігати корозії деталей;

При використанні якісної оливи і дотриманні регламенту його заміни, при переході на оливу Eurostandart «промивання» двигуна не потрібно.

В результаті згоряння палива в двигуні з'являється сажа та інші продукти згоряння, які змішуються з оливою, надаючи їй темне, майже чорне забарвлення.

Якщо двигун знаходиться в доброму стані, чорний колір оливи, зазвичай, вказує на те, що олива виконує свою функцію і очищає двигун від сажі та інших побічних продуктів горіння.

Потемніння оливи в двигуні може бути обумовлено декількома причинами: спрацювання антиокисних присадок, і тим, що працюють мючі-диспригуючі присадки, які покликані вимивати і утримувати відкладення - продукти окислення: лакові та шламові відкладення, а також частки сажі (в разі дизельного двигуна).

У дизельних двигунах відносно швидке потемніння оливи також є нормальним явищем через попадання в нього продуктів згоряння дизельного палива. Важливо розуміти, що якщо олива не просто темніє, а по консистенції починає нагадувати смолиста речовина або мазут, то в двигуні відбувається термічне руйнування оливи, наприклад, через перегрів.

Для визначення інтервалу заміни оливи необхідно звернутися до керівництва по експлуатації автомобіля.

Можна виділити кілька основних типів присадок:

- беззольні дисперсанти, що запобігають злипання продуктів окислення і дозволяють утримувати в оливі частки забруднень в розчиненому стані;

- протипінні агенти, що перешкоджають утворенню піни;

- антиокислювачі для забезпечення більш тривалої працездатності олив;

- детергенти, що мають миючі властивості і захищають поверхню деталей від прилипання і скупчення на них продуктів окислення;

- протизадирні присадки;

- модифікатори тертя для максимального зниження тертя між деталями, розділеними масляною плівкою, коли немає прямого контакту металу з металом.

Як ви знаєте,  оливи являються собою суміш базових олив і присадок. Присадки олив застосовуються у вигляді добре суміщених і збалансованих наборів - пакетів. Додавання інших присадок може порушити їх поєднання, а також підвищити ймовірність небажаної взаємодії всіх компонентів суміші, що може привести до зниження експлуатаційних властивостей оливи.

Змішувати різні моторні оливи не бажано з тієї причини, що кожен продукт містить акуратно сбалансовану систему базових олив і присадок. Наслідки для робочих характеристик і властивостей олив передбачити досить важко без проведення випробувань з урахуванням всіх пропорцій і умов змішування.

Так, але необхідно звіритися з інструкцією на автомобіль і вибрати в'язкість в залежності від умов експлуатації, навколишнього середовища, кліматичних умов і рекомендацій виробника.

Дуже часто виробник вказує свої специфікації або мінімальні вимоги (API, ACEA, JASO, ILSAC). Опираючись на них і, звісно, на в'язкість SAE, можна зробити цілком усвідомлений вибір. Пам'ятайте: чим більше зношений двигун, тим більш в'язка олива (наприклад SAE 20W-50) йому потрібна.

Масляний фільтр необхідно міняти при кожній заміні оливи.

Це мастильні матеріали, які замінять попередні категорії «енергозберігаючі оливи». Дані продукти дозволяють по-іншому поглянути на проблему економії ресурсів автомобіля в цілому. Раніше враховувалася тільки економія палива, тепер же враховується економія палива, захист турбокомпресора і вихлопних систем, що дозволяє здійснювати комплексне енергозбереження.

Моторні оливи складаються з наступних елементів:

-   75-85% базові оливи

-   10-20% пакет присадок / добавок

-   5-10%   модифікатори в'язкості

-   <1%      різні інгібітори. Якісне моторна олива - результат ретельного підбору всіх інгредіентів, чий склад і пропорції для змішування визначаються індивідуально для кожного продукту.

У міру роботи двигуна відбувається природний процес старіння оливи, воно втрачає свої первинні властивості, підпадає під вплив зовнішніх забруднень, знижується ефективність присадок. Регулярна заміна дозволяє видаляти забруднення і покращувати змащувальні властивості оливи, що працює всередині вашого автомобіля, запобігати корозії двигуна, зменшуючи знос і продовжуючи тим самим його термін служби.

При використанні невідповідної оливи двигун вашого автомобіля наражається на ризик надмірного зносу, занадто високого чи низького тиску в системі. Можливі проблеми при запуску двигуна, особливо в умовах низьких температур, а також існує висока ймовірність утворення відкладень, блокуючих масляні канали вузлів двигуна, що призводить, в кінцевому підсумку, до поломки двигуна. З цього бажано правильно підбирати моторну оливу для вашого автомобіля!